Що насправді відбувається в Україні та що робити творцям далі?

16 травня 2009 року відбулася річниця вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ). Тому, питання, порушені на слуханнях у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти “Ефективність застосування законодавства України у сфері авторського права і суміжних прав”, є не лише актуальними, але й пов’язаними із зобов’язаннями України виконувати умови положення Марракешського договору з інтелектуальної власності (Угоди з торгівельних аспектів прав інтелектуальної власності – Угоди ТРІПС).

Умови Угоди ТРІПС визнають, що права інтелектуальної власності на об’єкти авторського права і суміжних прав є правами приватних осіб, а також що охорона авторських прав повинна поширюватися на специфічні втілення їх в об’єктивній матеріальній формі.

Україна визнала необхідність розробки адекватних норм і принципів, що застосовуються до наявності, обсягу і використанню прав інтелектуальної власності, пов’язаних з торгівлею. Для визнання належного методу виконання положень Угоди ТРІПС необхідно у межах існуючої правової системи в Україні з охорони прав інтелектуальної власності на об’єкти авторського права і суміжних прав, здійснити аналіз існуючої практики, яка повинна регулюватися Законом України «Про авторське право і суміжні права» (3792-XII), з урахуванням Законів України № 2730-III, № 2733-III та № 189/95-ВР.

Отже, слід констатувати, що слухання виявили недоліки в існуючий практиці застосування національної правової системи, які потребують негайного приведення їх до вимог Бернської та Римської конвенцій, до яких приєдналася Україна.

Системний аналіз діяльності Міністерства освіти і науки України, як центрального органу виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності, та урядового органу виконавчої влади – Державного департаменту інтелектуальної власності, який діє у складі МОН, показав, що ці органі неспроможні забезпечити реалізацію державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав. Особливу увагу заслуговує діяльність Держдепартаменту.

За дев’ять років «зусиллями» Держдепартаменту в країні побудована державна система охорони авторського права і суміжних прав, яка у значною мірою відповідає англосаксонській (англо-американській) системі права і не відповідає європейській континентальній системі, яка є основою правової конструкції державного устрою України.

Це відбулося у результаті застосування методів охорони права інтелектуальної власності на об’єкти промислової власності до охорони прав на об’єкти авторського права і суміжних прав. Саме ця помилка унеможливила реалізацію виключного права творців на отримання справедливої винагороди за будь-яке використання об’єктів авторського права і суміжних прав. Дійсними власниками майнових авторських і суміжних прав на використання результатів творчої діяльності у будь-якій формі та будь-яким способом стали не творці, як це зазначено Конституцією та Цивільним Кодексом України, а суб’єкти господарювання, які отримали лише обмежене коло майнових прав на використання результату творчої діяльності, вираженого творцем у відповідній матеріальній формі.

Єдиний в країні спеціальний Закон “Про авторське право і суміжні права”, який безпосередньо спрямований на охорону немайнових і майнових прав творців (фізичних осіб), за відсутністю професійних роз’яснень та методологічних рекомендацій щодо дотримання виключних прав творців, та їх відмінність від прав похідних суб’єктів авторського права і суміжних прав, став штучно підмінятись Держдепартаментом на охорону прав похідних суб’єктів авторського права і суміжних прав, які є суб’єктами господарювання.

Департамент ігнорує основні принципи Бернської конвенції, відносно надання охорони літературним і художнім творам, якщо вони виражені у тій або іншій матеріальній формі, а також виключне право авторів дозволяти використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом, про що зазначено у частині 2 статті 15 Закону України “Про авторське право і суміжні права”.

Всупереч вимогам Римської конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, яка встановлює правовий режим для виконавців та виробників фонограм, які є громадянами, Держдепартамент штучно застосовує цей режим для суб’єктів господарювання, які є похідними суб’єктами авторського права і суміжних прав.

Ця помилка призвела до побудови системи охорони прав виробників фонограм, які є суб’єктами господарювання і юридичними особами. Саме такі юридичні особи, або створені ними об’єднання правовласників музичних творів і фонограм, які за своєю правовою природою можуть бути лише повіреними, були поставлені Держдепартаментом на облік у якості організацій колективного управління, що дискредитує систему реалізації творцями своїх прав через створені ними ж організації колективного управління. Завдяки Держдепартаменту повірені та організації повірених, або організації окремих правовласників, протизаконно набули повноваження організацій колективного управління і стали «організаціями-перевертнями».

З одного боку, «організації-перевертні» виконують функції організацій колективного управління щодо збору належної творцям винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав, а з іншого боку, розподіляють зібрані кошти між засновниками та окремими довірителями, згідно умов власних статутів та укладених договорів з довірителями, які є похідними суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав.

Навряд чи можна назвати помилкою системні порушення Держдепартаментом державної політики у сфері нагляду за дотриманням правової ієрархії здійснення прав авторів, виконавців, виробників фонограм (відеограм) та організацій мовлення, яка визначена частиною 2 статті 36 Закону “Про авторське право і суміжні права”.

Користуючись бездіяльністю Держдепартаменту та недостатньою кваліфікацією його фахівців у сфері цивільного права, «організації-перевертні» всупереч ст.626 Цивільного Кодексу України, укладають договори про збір винагороди за використання музичних творів, які передбачені законодавством інших країн (наприклад, Росії). При цьому, замість винагороди за надання прав на використання музичних творів, виражених в звуковій формі, які належать до їх репертуару, вони збирають і розподіляють між засновниками неналежну їм за законодавством винагороду (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав. Встановлений законодавством податок з роялті «організації-перевертні» не сплачують і до державного бюджету не надходять податки у значних розмірах.

Крім цього, винагорода за використання музичних творів збирається з організацій ефірного та кабельного телебачення, які не використовують окрему звукову форму вираження музичних творів, а виключно аудіовізуальну форму, за використання якої встановлено нарахування роялті у більшому розмірі. Автори і виконавці аудіовізуальних та інших творів і виконань, виражених в аудіовізуальній формі, жодного разу не отримували належну їм винагороду (роялті) від «організацій-перевертнів».

Іншим системним порушенням Держдепартаменту є управління (розпорядження) правом приватної власності на збір встановленої законодавством винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав, а також втручання у діяльність створених творцями громадських організацій, що заборонено законодавством.

На власну думку Держдепартамент визначає окремі «організації-перевертні» уповноваженими організаціям із збору встановленої законодавством персоніфікованої винагороди. Жодна з таких організацій визначається не на підставі отриманих повноважень за укладеними договорами з організаціями колективного управління, про що зазначено у Законі, а на підставі бажання посадових осіб Держдепартаменту.

Практика судового захисту прав творців, свідчить про те, що судова система країни не захищає виключних прав творців на використання творів у будь-якій формі і будь-яким способом. Навпаки, судова практика має досвід із захисту майнових прав похідних суб’єктів авторського права і суміжних прав, без з’ясування фактичних підстав на яку матеріальну форму вираження твору передані відповідні майнові права. Наявність правових підстав виникнення майнових авторських і суміжних прав взагалі ігнорується.

В Україні відсутні рішення судів щодо захисту виключного права творців на отримання встановленої законодавством справедливої винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав. У результаті чого творці не отримують належну їм за законодавством винагороду, яку повинні сплачувати особи, що використовують об’єкти авторського права і суміжних прав при здійсненні господарської діяльності за відповідними кодами КВЕД (класифікації видів економічної діяльності).

Усунути зазначені помилки та недоліки, неможливо шляхом прийняття змін і доповнень (у вигляді нової його редакції) до існуючого Закону “Про авторське право і суміжні права”, а також прийняття нового закону про організації колективного управління, які внесені окремими депутатами на розгляд Верховної Ради, тому, що вони не повною мірою відповідають нормам міжнародного та національного законодавства, а також зобов’язанням України за Угодою ТРІПС, як члена СОТ. Перед прийняттям у другому читанні, зазначені закони потребують глибокого доопрацювання із залученням до співпраці творців та кваліфікованих фахівців у сфері охорони авторського права і суміжних прав.

Нажаль, сферу охорони прав творців деякі представники законодавчої і виконавчої гілок влади розглядають з позиції вузькокорпоративних інтересів, у результаті чого творці стали заручниками у політичній боротьбі, а сама сфера охорони їх прав – розмінною карткою. Нажаль, прийняття законодавчих актів, які безпосередньо стосується більш ніж 20 000 членів всеукраїнських професійних творчих спілок України та близько 3 мільйонів інших незалежних (вільних) творців, відбувається без урахування їхніх думок, пропозицій та бажань. Втручання окремих представників державної влади в реалізацію ними своїх прав, як гарантовані їм, як приватним власникам права інтелектуальної власності на результати свої творчої діяльності, набувають системний характер. Перед за все це стосується перешкоджання законної діяльності створених творцями громадських об’єднань у вигляді організацій колективного управління, які вимушені звертатися за захистом порушених майнових авторських і суміжних прав до прокуратури, Служби безпеки України та судових органів.

З огляду на критичну ситуацію, яка склалась у сфері охорони прав творців треба залишити осторонь емоції, вузькокорпоративні інтереси, політичні розбіжності заради того, щоб на високому професійному рівні розробити єдиний дійсний законопроект, який би відображав інтереси всіх кіл творців, творчої спільноти та належних власників авторського права і суміжних прав. Без економічного механізму реалізації прав творців та відповідальності за їх умисне порушення перед контролюючими правоохоронними та фіскальними органами, творці не будуть отримувати належну їм винагороду, а до державного бюджету не будуть надходити податки з винагороди (роялті), розмір яких за сучасними оцінками спеціалістів і Рахункової палати України перевищує 1 мільярд гривень щорічно.

Вважаю за доцільне у найкоротший час створити робочу групу з розробки пропозицій щодо створення механізму виконання положень Угоди ТРІПС у межах існуючої правової системи України з охорони прав інтелектуальної власності на об’єкти авторського права і суміжних прав, здійснити аналіз існуючої практики, яка повинна регулюватися Законом України «Про авторське право і суміжні права» (3792-XII), з урахуванням Законів України № 2730-III, № 2733-III та № 189/95-ВР.

До складу робочої групи крім фахівців у галузі цивільного права, фінансів та оподаткування, пропоную залучити фахівців Всеукраїнського союзу Авторів і Виконавців «УКРАЇНСЬКІ МИТЦІ», які є висококваліфікованими фахівцями у галузі захисту прав творців та практичним досвідом застосування законодавства у сфері авторського права і суміжних прав, і які уповноважені національними творчими спілками та Всеукраїнськими організаціями творців захищати їх права та здійснювати адміністрування їх винагородою (роялті).

 

Голова виконавчого комітету
Всеукраїнського Союзу Авторів і
Виконавців «УКРАЇНСЬКІ МИТЦІ»,
правознавець, фахівець
з інтелектуальної власності С.А.Кулаков

Коментування закрито.